Управління природними ресурсами

Традиційна знання інуїтів допомогли розгадати таємницю сумнозвісної арктичної експедиції Франкліна © WikiCommons

Управління - це те, як людське суспільство управляє своїми справами. Це не просто управління "згори униз". За винятком диктатури, управління потребує спеціальної концепції, яка має бути забезпечена знаннями, ґрунтованими на науці та/або досвіді. "Традиційні знання" формуються завдяки тривалим спостереженням за природою і перетворюються в управлінські практики людьми, які управляють своїми землями упродовж століть з емпатією до місцевих мотивацій. Ці голістичні знання важко відтворити, і тому вони є цінним ресурсом. "Модерні знання", які спираються на порівняльні спостереження за територіями та експерименти, можуть швидко здобути докази, які є важливими в часи змін. Адаптивний менеджмент структурно інформує сферу ухвалення рішення, шляхом з'ясування що працює і що не працює.

Морські птахи опиняються під загрозою через забруднення, зміни клімату, надмірне рибальств, а також через вилов © Marina Rosales Benites de Franco

МСОП (IUCN ) має всесвітньо визнану процедуру для визначення статусу видів, що ґрунтується на розмірах популяцій і темпах їх зменшення. Якщо немає жодних переконливих доказів зменшення, що спираються на достовірні дані,то ці види належать до тих, що викликають найменше занепокоєння, тоді як вид, чия зріла популяція стрімко зменшується удвічі порівняно з тривалістю життя (типово протягом двох декад для птахів) належать до видів, яким загрожує зникнення ("загрожені види"). Якщо будуть знайдені методи для подолання причин зменшення, популяції загалом і, особливо, великі види, можуть досить швидко подвоїтися знову і навіть збільшитися. Органи влади використовують два методи подолання зменшення популяцій видів: покарання і винагороди.

Охорона і покарання

Ранні експертизи ДНК робилися на основі крові, але тепер для таких експертиз потрібні крихітні зразки © Anatrack Ltd

МСОП (IUCN) розробив категорії природоохоронних територій, які варіюють від земель, де дозволена більшість форм людської діяльності, до територій, доступ до яких обмежений. Відрізняється також і сила, з якою охороняються види: від охорони лише в період розмноження до повної заборони вбивати; в "інтересах тварин" навіть прагнуть заборонити утримувати тварин в неволі. Захисні закони є успішними, якщо вони мають громадську підтримку, а порушення легко виявити, наприклад, за допомогою експертизи ДНК. Охорона буде менш успішною, якщо види завдають помітної шкоди місцевим громадам, особливо якщо порушення легко приховати. Драконівські обмеження і покарання, які не стримують порушників, коли ризик виявлення порушення низький, можуть відштовхувати місцеві громади.

Нагороди та відновлення

Сертифікація дикорослих рослин Ініціативою FairWild © Traditional Medicinals Inc

Там, де тварини створюють проблеми, дозволяється певний менеджмент за підтримки місцевих громад. Підтримування та відтворення екосистем потребує зусиль на місцевому рівні упродовж тривалого часу. Закони не можуть змусити громади докладати потрібні зусилля, а обмеження в менеджменті можуть завадити цим зусиллям. Втім, якщо дикі види є цінними і можуть використовуватися збалансовано "для задоволення потреб і очікувань теперішніх і майбутніх поколінь", громади охоронятимуть їх незважаючи на те, що огорожі чи сільське господарство приносять більший прибуток. Для збереження дуже проблемних видів винагороди працюють ліпше, ніж примус. Отримання м'яса та продаж дорогих мисливських ліцензій може бути суттєвою винагородою, так само як і спостереження за природою в місцевостях, де туризм може приносити прибуток на локальному рівні без шкоди для екосистем. Інші форми заохочення збереження - це державна оплата управління та винагороди за кращі практики. Також добре використовувати природні продукти з сертифікатами, які підтверджують, що вони виготовлені збалансовано.Останній великий міжнародний договір у сфері охорони природи - Конвенція про біологічне різноманіття - згадує збалансоване використання у п'ять разів частіше, ніж охорону.

Адаптивне управління

Хороше управління передбачає адаптацію до змін в обставинах і доказах. Наприклад, види, яких було достатньо для сталого використання, можуть стати рідкісними і потребувати захисту, але лише до тих пір, поки їхня чисельність не відновиться, так що повернення до вигод від збалансованого використання може мотивувати до збереження екосистем знову. Деінде люди можуть виступати проти поновлення використання, якщо види стають символами (іконами) для збереження чи туризму, або прибуток створюється шляхом задоволення попиту завдяки розведенню. Можуть виникати потреби в обмеженні чи детальному моніторингу, які місцеве населення не може задовольнити без допомоги. Проте ті, хто оберігають і здійснюють менеджмент землі, на якій вони живуть, зазвичай мають більше практичних можливостей для збереження "своєї" природи, якщо їх уважно скеровувати, ніж ті, хто хоче охороняти чиюсь дику природу. Хороше управління тоді включає розробку законів, які сприятимуть збереженню через найкращі практики і надаватимуть місцевому населенню можливості знову отримувати вигоди від збалансованості. Рада Європи ухвалила хартії, посилюючи ці принципи; Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин (Боннська конвенція) розроблена для застосування цих принципів в Меморандумі про взаєморозуміння зі збереження мігруючих хижих птахів в Африці та Євразії (Raptors MoU programme).