Збереження, відновлення та примноження ресурсів

Захист природи

Джулі прагне переглянути це

Охорона та менеджмент природних територій і процесів важливі, коли має місце значний тиск на природу. Зони притулку мають важливе значення для видів, які швидко втрачаються в екосистемах, так що ці території становлять резерват для відновлення. Добробут видів на незайманих територіях, які ще залишилися, у деяких тропічних країнах вже на досить високому рівні і може бути збережений без потреби відновлення. Окрім таких територій, ідеалом для збереження організмів та екосистем є континуум збереження, де природоохоронні території оточені та пов'язані зонами чи коридорами природних оселищ з меншим рівнем людського втручання, формуючи мозаїку. Якщо природні резервати стають острівцями в морі інтенсивного використання, вони зазнають ризиків від викидів забруднювальних речовин чи браку води і менш спроможні зберігати популяції рідкісних видів. Зонування також дозволяє громадам ширше займатися охороною на місцевому рівні, замість того, щоб сплачувати за подорож та доступ на багаті природою території. В Намібії, Південній Африці та Зімбабве за допомогою полювання та спостереження більше земель і популяцій диких тварин управляються поза національними парками, ніж в самих парках. Таке зонування особливо підходить для видів, які місцеві громади терплять лише тоді, коли шкода від них може бути компенсована вигодою від полювання або інших форм використання. Добре те, що приносить вигоду.

Відновлення та примноження природи

Відновлення прибережних мангрових заростей © Marco Quesada

Незважаючи на досягнення певного захисту для близько 15% земель в усьому світі, екосистеми, які використовуються людиною, продовжують деградувати, і чимало видів втрачаються на локальному рівні через людські потреби у виробництві їжі та матеріалів. Проблеми, спричинені людською інфраструктурою, до якої належать дороги, дамби, лінії електропередач, вітрові турбіни, як правило можна зменшити, якщо застосувати відповідні знання. Якщо проблемою є втрата оселища, то незначні зміни в землекористуванні, від яких насправді ще й виграє сільське чи лісове господарство та садівництво, можуть мати значний вплив на багатство природи. Хорошими прикладами є шпаківні, синичники та інші прилаштування для гніздівлі птахів, "прихистки (банки) для жуків", буферні смуги та диверсифікація землекористування. Але значно більше зусиль потрібно докласти до цієї "екології примирення" та її непомітної інтеграції в землекористування (включно з містами) та інфраструктуру.

Якщо врожаї продуктів харчування, що збираються в дикій природі, особливо м'яса для ринків міст, що зростають, відрізняються від попередніх сталих рівнів, то важливо узгодити з громадами природоохоронні заходи, які спираються на науку і традиційні знання. Широка підтримка природоохоронних заходів громади гальмувалася в суспільствах, які не хотіли передавати відповідальність за менеджмент екосистем на відповідні низові рівні ("екосистемний підхід"), через переконання, що для розвитку кращим буде протистояння, ніж менеджмент і відтворення для компенсації людських впливів. Хоча відновлення широко згадується в офіційній стратегії, впровадження є слабким (поганим). Заради відновлення природи уряди та інші органи потребують кращої кооперації як з місцевими громадами, так із усіма спільнотами, зацікавлених в землі та диких видах. Спільноти за інтересами можуть відігравати спеціальну роль, як у випадку, коли сокольничі розробляють безперечні для птахів лінії електропередач, а спостерігачі за птахами шукають безпечні місця для розміщення вітряних електростанцій.

Міські екосистеми

Розмаїття рослин також заохочує розмаїття тварин © Jamesteohart/Shutterstock

Збереження та відновлення природних багатств має охоплювати не лише сільські, а й міські території, оскільки кожен залежить від природи як джерела їжі, свіжого повітря та стабільного клімату. Сади, парки, "зелені легені" та "смарагдові намиста", які стримують розростання міст, всі разом можуть приносити користь, оскільки менеджмент послуг для людини та інших форм життя потрібен усюди. Понад те, містяни часто повертаються в сільську місцевість і повинні розуміти природу, щоб приносити користь сільським громадам.